2.3.3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ - Типова навчальна програма курсу інноваційна діяльність вступ

^ 2.3.3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

ТЕСТИ

1. Сукупність підрозділів, що безпосередньо не беруть участі у створенні нової (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

а) виробничою інфраструктурою;

б) інфраструктурою;

в) соціальною інфраструктурою;

г) капітальним будівництвом;

ґ) виробничою структурою.

^ 2. Ви менеджер, працюєте на ринку нових товарів і бажаєте розширити свій ринок. При вивченні ринку нових товарів ви використовуєте таке джерело:

а) думку ваших клієнтів про товари на ринку;

б) думку ваших друзів про новинки;

в) перегляд бізнес-каталогів;

г) власну книгу замовлень;

ґ) думку вашого торгового представника.

^ 3. Коли крива попиту на інвестиції знижується, усе з переліченого залишається постійним, за винятком:

а) стану технології;

б) процентної ставки;

в) оплати праці;

г) стану науки;

ґ) чекань щодо майбутнього попиту на продукцію.

^ 4. Потенційний попит на продукцію формується:

а) на стадії розроблення і підготовки нової продукції до виходу на ринок;

б) на етапі виходу нової продукції на ринок;

в) на етапі утвердження нової продукції на ринку;

г) на стадії зрілості інноваційної продукції.

^ 5. До внутрішніх чинників, що впливають на розмір та харак­тер попиту, відносять:

а) прибутки споживачів;

б) технічний рівень підприємства;

в) рекламу;

г) правове забезпечення;

ґ) ціну на продукцію.

^ 6. До зовнішніх чинників, що впливають на розмір та характер попиту, відносять:

а) прибутки споживачів;

б) технічний рівень підприємства;

в) рекламу;

г) правове забезпечення;

ґ) ціну на продукцію.

^ 7. Стимулюють попит на нову продукцію такі чинники:

а) підвищення фондовіддачі;

б) підвищення матеріаломісткості;

в) випередження конкурентів за часом випуску продукції;

г) випередження конкурентами за якістю продукції.

^ 8. Законом попиту називають:

а) залежність між витратами та попитом на продукцію;

б) залежність між обсягом реалізації та ціною на продукцію;

в) залежність між ціною та попитом на продукцію.

9. Попит — це:

а) обсяг продукції, що задовольняє потреби споживача;

б) обсяг продукції, котрий споживач хоче й у змозі придбати;

в) обсяг продукції, котрий підприємство в змозі виробляти.

^ 10. Повноцінний попит характеризує:

а) неможливість задоволення споживачів за рахунок наявних на ринку товарів і послуг;

б) виникнення коливань попиту протягом значних проміжків часу;

в) адекватність нововведень бажанням споживачів, перехід нововведення в стадію зрілості, надмірний попит;

г) попит на товари, шкідливі для здоров’я.

^ 11. Нерегулярний попит характеризує:

а) неможливість задоволення споживачів за рахунок наявних на ринку товарів і послуг;

б) виникнення коливань попиту протягом значних проміжків часу;

в) адекватність нововведень бажанням споживачів, перехід нововведення в стадію зрілості, надмірний попит;

г) попит на товари, шкідливі для здоров’я.

^ 12. Повноцінний попит характеризує:

а) неможливість задоволення споживачів за рахунок наявних на ринку товарів і послуг;

б) виникнення коливань попиту протягом значних проміжків часу;

в) адекватність нововведень бажанням споживачів, перехід нововведення в стадію зрілості, надмірний попит;

г) попит на товари, шкідливі для здоров’я.

^ 13. Нераціональний попит характеризує:

а) неможливість задоволення споживачів за рахунок наявних на ринку товарів і послуг;

б) виникнення коливань попиту протягом значних проміжків часу;

в) адекватність нововведень бажанням споживачів, перехід нововведення в стадію зрілості, надмірний попит;

г) попит на товари, шкідливі для здоров’я.

^ 14. Абсолютний рівень якості продукції:

а) це рівень якості, при якому загальний розмір суспільних витрат на виробництво і використання продукції є мінімальним;

б) визначається шляхом обчислення обраних показників якості без порівняння їх з відповідними показниками аналогічних вітчизняних і закордонних зразків виробів;

в) це оцінка якості, що враховує пріоритетні напрями і темпи розвитку науки і техніки;

г) відбиває ступінь відповідності певного виробу сучасним віт­чизняним і закордонним вимогам;

ґ) задовольняє всі вимоги споживача.

^ 15. Рівень якості, при якому загальний розмір суспільних витрат на виробництво і використання продукції за певних умов її споживання є мінімальним, називається:

а) абсолютним рівнем якості;

б) відносним рівнем якості;

в) перспективним рівнем якості;

г) оптимальним рівнем якості;

ґ) нормативним рівнем якості.

^ 16. Показники якості виробництва продукції характеризують:

а) рівень дефектності продукції;

б) відповідність готового виробу вимогам нормативно-техніч­ної документації;

в) технічний рівень продукції;

г) естетичні властивості виробу;

ґ) експлуатаційні властивості продукту.

^ 17. Щоб одержати від реалізації продукції запланований приріст виторгу, необхідно виконати такі вимоги:

а) розмір попиту має значно перевищувати розмір пропозиції;

б) розмір попиту має не перевищувати розмір пропозиції;

в) цінова еластичність має дорівнювати одиниці;

г) цінова еластичність має бути більше одиниці;

ґ) поточні витрати на виробництво одиниці продукції мають зростати.

ЗАВДАННЯ

Завдання 1

Ви працюєте у відділі головного технолога. Перебуваючи у відрядженні на родинному підприємстві, ви виявили, що ваші колеги модернізували технологічний процес (витрати на модернізацію — 650 тис. грн, модернізація виконана за 8 місяців, економічний ефект — 925 тис. грн). До кого ви звернетеся після прибуття на підприємство з ідеєю провести подібну модернізацію? Варіанти відповіді:

а) до начальника свого відділу;

б) до головного технолога;

в) до головного інженера;

г) до співробітників свого відділу.

Завдання 2

Перед вами, старшим інженером бюро нової техніки великого машинобудівного підприємства, — винахідник, що пропонує абсолютно новий кривошипно-шпіндельний верстат з дистанційним управлінням. Які ваші дії? Варіанти відповіді:

а) чітко і безапеляційно не приймете цю «дику» і зовсім нереальну пропозицію;

б) запропонуєте винахіднику розробити необхідну документацію і зробити діючий макет, бо інакше неможливо оцінити подану ідею;

в) сформулюєте питання, на які повинен буде відповісти винахідник під час наступної зустрічі.

Завдання 3

Які фірми першими беруть на себе освоєння нової техніки і технології? Назвіть ці фірми і дайте коментар.

Завдання 4

Оцініть тенденції зміни попиту за допомогою критеріїв: «пряма», «зворотна», «специфічна». Заповніть відповідні графи таблиці.

^ ВПЛИВ ЧИННИКІВ НА ЗМІНУ ПОПИТУ НА НОВУ ПРОДУКЦІЮ

Фактори попиту

Тенденції зміни попиту

І. Внутрішні

1. Відповідність галузевим стандартам
2. Відповідність тенденціям моди
3. Висока якість нової продукції
4. Гарантійне та сервісне обслуговування нової продукції
5. Розмір витрат на наукові дослідження
6. Швидкість упровадження
7. Транснаціональний рівень продукції
8. Ціна
9. Авторитет покупця
10. Сегмент ринку
11. Комунікація
11. Витрати на рекламу
13. Рівень підготовки кадрів

ІІ. Зовнішні

1. Стан економіки
2. Політичне становище
3. Правова база
4. Екологічна сфера
5. Технічний прогрес
6. Співвідношення на ринку старої та нової продукції
7. Дієвість реклами
8. Прибутки споживачів
9. Наявність замінників
10. Непевність




Завдання 5

Дайте відповідь на питання про причини купівлі вами нового телевізора:

а) Ви купуєте тому, що:

у вас немає телевізора;

ви заміняєте старий на новий;

вам потрібен ще один (який числом).

б) Які параметри в обраному телевізорі вас приваблюють? Розташуйте переваги одну за одною:

розмір екрана;

система управління;

якість зображення;

дизайн;

можливість комплектації;

габарити.

в) Чи є у вас телевізор даного виробника?

Поставте в потрібному місці знак «+».

Завдання 6

Є такі інноваційні проекти:

а) пропонується добувати прісну воду, розтоплюючи під соняч­ними променями айсберги, прибуксовані до берега жаркої країни з Антарктиди або Гренландії;

б) пропонується використовувати як холодильник звичайний ящик, піднятий на аеростаті на висоту, де температура навколишнього повітря нижче нуля;

в) пропонується саджати картоплю на занурену в землю металеву стрічку з отворами. При збиранні врожаю достатньо буде намотати цю стрічку на барабан: усі бульби будуть зібрані швидко і без втрат.

Чи реальні проекти? Який з них, на вашу думку, міг би бути реалізований уже в наші дні?

Завдання 7

Один досвідчений менеджер рекомендував доручати вирішення найскладнішого завдання найледачішому співробітнику. Чим ви це можете пояснити?

Завдання 8

Яка головна відмінність науки від лженауки, наприклад, астрономії від астрології?

Завдання 9

Назвіть показники технічного рівня інтелектуального продукту.

Завдання 10

У конструкторському відділі, що розробляє прилади технічного контролю, розпочато дослідницьку роботу, що має привести до створення нового сімейства приладів. Керує роботою кандидат наук — ентузіаст нового напряму. У групі проектантів головний конструктор і молодий інженер. Поточна тематика відділу потребує час від часу підключення кожного з трьох проектантів, але половину робочого дня (або більше) вони можуть працювати на «свою тему».

Чим, на ваш погляд, закінчиться проект? Як ви організували б роботи зі створення нової розробки?

Завдання 11

Група співробітників неспеціалізованого малого підприємства «Інженерна ідея» винайшла нову коптильну установку, у якій м’ясо, птиця і риба коптяться за 10 хвилин. Експериментальний зразок установки виправдав сподівання винахідників. Установка виявилася компактною, дим не виділяється, копчені продукти високої якості.

Якби ви були директором малого підприємства «Інженерна ідея», то який би варіант діяльності вибрали:

а) організація спільного розроблення і випуску коптильні з яким-небудь великим підприємством або науково-виробничим об’єднанням;

б) складання ліцензійного договору з яким-небудь підприєм-
ством або науково-виробничим об’єднанням на право розроблення і випуску коптильні;

в) самостійне розроблення документації, випуск зразків коптильні і подальше її серійне виробництво в кооперації;

г) патентування установки від імені малого підприємства «Інженерна ідея» і наступний продаж патенту без проведення спеціальних розробок.

Завдання 12

Існує чотири групи критеріїв оцінювання ринкових перспектив інноваційного продукту: ринкова, товарна, збутова, виробнича. Які чинники характеризують кожну групу?

^ 2.4. ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ФІРМИ

2.4.1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Вивчення теми необхідно розпочати із з’ясування змістовної характеристики інноваційної політики та її місця в загальній стратегії розвитку фірми (підприємства).

За своєю сутністю будь-які стратегічні заходи, що починаються підприємством (фірмою), мають інноваційний характер, оскіль­ки вони так чи інакше ґрунтуються на нововведеннях у їх економічному, виробничому або збутовому потенціалах. Наприклад, одна з характерних для ринкового господарства стратегій — продуктова — спрямована на розвиток нових видів продукції і технологій, сфер і методів її збуту, тобто ця стратегія націлена на створення інновацій. Або стратегія розвитку підприємства — базується на використанні науково-технічних досягнень у сфері організації, техніки і технології, тобто ця стратегія націлена на спроможність фірми використовувати комплексні інновації.

Цей перелік можна було б продовжити, але необхідно дати визначення інноваційної політики фірми. Стратегія нововведень (або інноваційна політика) передбачає об’єднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень та спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. Інноваційна політика фірми орієнтується на досягнення майбутніх результатів через інноваційний процес (стадія досліджень, запровадження нововведень у виробниче використання та нового продукту в ринкове середовище).

Розроблення інноваційної політики торкається як концептуально-підприємницьких, так і організаційно-процедурних аспектів стратегічного розвитку підприємства і, отже, реалізує свою функцію через загальний та функціональний менеджмент.

Загальний менеджмент визначає генеральну лінію стратегічного розвитку і містить:

нормативний менеджмент — розроблення філософії, підприємницької політики, визначення позиції підприємства в конкретній ринковій ніші; формулювання загальних стратегічних намірів;

стратегічний менеджмент — визначення набору стратегій, їхньої реалізації в часі, фіксування змін, переформулювання стратегій, стратегічний контроль і контроллінг (віддача від введення активів за рахунок контролю), управління стратегічними рішеннями в цілому;

оперативний менеджмент — розроблення і реалізація оперативних (тактичних) заходів, пов’язаних із практичним упро­вадженням стратегій у дію.

У рамках функціонального менеджменту розробляються і реалізуються окремі (функціональні) стратегічні завдання, пов’язані з інноваціями в різних сферах діяльності на підприємстві (маркетинг, збут, виробництво, кадри, фінанси, інформаційна база тощо).

Розроблення інноваційної політики підприємства (фірми) передбачає визначення цілей і стратегій його розвитку на найближчу і далеку перспективу, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства і забезпеченості його ресурсами.

Розглядаючи цілі як передбачення результату, їх поділяють на:

функціональні (підтримка досягнутого стану системи);

нові (досягнення якісно нового стану системи).

В інноваційному менеджменті розрізняють:

Базові стратегії — модель поведінки підприємства в цілому й окремої стратегічної господарської одиниці (СГО) в тій або іншій конкретній ринковій ситуації. Наприклад, стратегія вибору ринків; стратегія конкуренції на обраному ринку. І далі на обраному ринку: досягнення переваги в конкуренції на основі лідерства в якості продукції; лідерство в цінах; ринкова спеціалізація; ринкова кооперація.

Функціональні стратегії — комплекси заходів і програм для окремих функціональних сфер і підрозділів підприємств. Вони мають підпорядковане значення і є по суті ресурсними програмами, що забезпечують практичну реалізацію базових стратегій.

Крім того, за класифікацією Х. Фрімана, існує шість типів інноваційної стратегії підприємства:

наступальна;

захисна;

імітаційна;

залежна;

традиційна;

«за нагодою».

Наступальна інноваційна стратегія охоплює: активні НДДКР, орієнтовані на маркетинг; стратегію злиття; стратегію придбання. Наступальні стратегії звичайно потребують кредитних інвестицій і, отже, більше використовуються на підприємствах, що мають достатньо високий фінансовий потенціал, кваліфікований склад менеджерів і творчого науково-технічного потенціалу.

Захисна інноваційна стратегія відбиває реакцію підприємства на дії конкурентів і побічно на потреби і поведінку споживачів.

Імітаційна інноваційна стратегія пов’язана з копіюванням технології виробництва продукції фірм-піонерів. Використання цієї стратегії, не дуже віддалене в часі від першого використання базової інновації, як правило, пов’язане з придбанням ліцензії на виробництво такого продукту.

Залежна інноваційна стратегія визначається тим, що характер технологічних змін на підприємстві залежить від політики інших фірм, які виступають як основні в коопераційних технологічних зв’язках. «Залежні» підприємства не роблять самостійних спроб змінити свою продукцію, оскільки вони тісно пов’язані з вимогами до неї провідного підприємства.

Традиційна інноваційна стратегія означає відсутність технологічних змін на підприємстві. На традиційних виробництвах закріплюються певні інноваційні форми на тривалий період їх «життєвого циклу». Традиційна стратегія вважається інноваційною як осмислена відмова від оновлення продукції внаслідок ретельного аналізу ринкової ситуації і стану конкурентів, але традиційна стратегія не уникає власне інноваційної поведінки, оскільки вона пов’язана з удосконаленням форми і сервісу традиційної продукції.

Інноваційна стратегія «за нагодою» пов’язана з використанням інформації і можливостей, які виникають у зовнішньому середовищі підприємства. Характерною рисою цієї стратегії є відсутність власної науково-технічної діяльності. Такий тип поведінки ще називають «стратегією ніші», оскільки перевага полягає в знаходженні особливої ніші на існуючих ринках товарів і послуг, яка має споживача з нетиповими, але значно різноманітними потребами.

Загальні завдання інноваційної політики полягають у тому, щоб відповісти на питання:

1. Якими продуктами і на яких ринках повинно розвивати свою активність підприємство в перспективі? З огляду на обмеження з боку зовнішнього середовища.

2. За допомогою яких нововведень, якими методами (проекти, програми) будуть досягнуті стратегічні цілі?

3. У яких масштабах і з яких джерел відбудеться виділення ресурсів під стратегічні цілі?

4. У рамках яких організаційних форм (традиційна лінійно-штабна, матрична або проектна, СГО або центри керівництва кожною метою) здійснюється інноваційний процес на підприємстві?

5. За допомогою якого стилю управління, з яким складом співробітників і за допомогою якого інструментарію буде досягнута мета?

Розроблення інноваційних стратегій на підприємстві базується на вирішенні такого комплексу завдань:

розроблення стратегічних цілей;

оцінювання можливостей і ресурсів підприємства для їхньої реалізації;

аналіз тенденцій у маркетинговій діяльності й у науково-технічній сфері;

визначення інноваційних стратегій з вибором альтернатив;

підготовка детальних оперативних планів, програм, проектів і бюджетів;

оцінювання діяльності підприємства з урахуванням установ­лених цілей і планів.

Проблематика стратегічного управління інноваціями не об-
межується винятково завданнями досягнення нових економічних і науково-технічних висот. Підприємство — живий організм, що постійно рухається, це первинна клітина, що зароджується, розвивається, структурується, переживає крах і зникає, проходячи свій органічно властивий йому життєвий цикл.

На стадіях життєдіяльності фірми можливі «кризові ситуації». Поняття «криза» тісно пов’язане з поняттям «погроза існуванню». Воно відбиває зміст негативних впливів внутрішнього і зовнішнього порядку, що призводять до припинення існування фірми.

Причини і мотиви кризових явищ можуть бути різноманітної природи:

фінансування (занадто висока частка позичкового капіталу), постачання (втрата постачальників);

виробництво (відсутність власних патентів, залежність від ліцензій);

процес управління (негнучкий менеджмент);

організація (застигла ієрархічна структура, бюрократія);

персонал (висока плинність, недостатня мобільність).

Порядок розроблення інноваційної політики. Розробляючи інноваційні стратегії, необхідно врахувати такі їх особливості:

1. Стратегії підприємств перебувають під впливом змін у навколишньому середовищі. Вони можуть самі формувати ці зміни своїм активним впливом або відгукнутися у формі реакції (стратегії пристосовування). Зміни навколишнього середовища можуть бути такими, що вже наступили, або ще тільки очікуються.

2. Стратегії дають можливість встановити, яким чином можна ввести в дію наявний потенціал з урахуванням існуючих і очікуваних у майбутньому сильних і слабких сторін з тим, щоб виконати наміри підприємства.

3. Стратегії підприємства дають лише загальний напрям, за яким розвивається підприємство. Тому вони мають доповнюватися заходами тактичного порядку.

4. Мета стратегій підприємства — формування стійкого потен­ціалу успіху з урахуванням його переваг перед конкурентами.

Зазначені особливості відображаються в технології їхнього розроблення та оцінювання. У загальному вигляді порядок розроблення інноваційної політики підприємства, тобто її технологію можна подати таким чином:





Центральне питання технології розроблення інноваційної політики — прийняття стратегічних рішень на альтернативній основі. До об’єктивно необхідних компонентів цього підходу належать: параметри рішення, альтернативи рішення, цільова настанова. Без них утрачається зміст цієї процедури в цілому.


6351633174189188.html
6351714980951779.html
6351903771843614.html
6352036846268387.html
6352139305449287.html